25 січня відбулося перше в 2018 році засідання молодіжної колегії. Розпочалося засідання з вручення почесної грамоти голови молодіжної колегії при Миколаївській ОДА Тетяни Коновальчук, заступнику голови молодіжної колегії при райдержадміністрації. Фундаментальним питанням порядку денного був розгляд надто насиченого за своїм змістом перспективного плану роботи молодіжної колегії на 2018 рік, адже ним передбачено проведення понад 100 різноманітних заходів менш ніж за один рік. Культ-освітня робота, веселі ігри, подорожі, зустріч з відомими українцями, прибирання рідного селища та волонтерство, і основна спрямованість 2018 року — спорт. Обговорили нові заходи та проекти, зокрема, створення молодіжного дискусійного, правового та читацького клубів, проект «Великі Українці». Розглянуто стратегію розвитку молодіжного руху та подальший формат чи то платформу для функціонування молодіжного руху в нашому районі, проведено бесіду з першого питання порядку денного: «Що таке патріотизм? Хто такий патріот? Я — патріот!»
Поняття патріотизму площина філософська. Ще в давній Греції найсвітліші голови тогочасності проводили про це багатогодинні дискусії. Сьогодні молодь більше черпає інформації з інтернету, де правду можна скоріше знайти, ніж в інших ЗМІ. Особливо в наш час, коли на формування думки громадян впливає пропаганда, яка ведеться з телеекранів, газет та радіо, дуже цікаві думки висловили представники підростаючого покоління; ось найцікавіші та найголовніші тези:
Представник Новомихайлівської ЗОШ: патріотизм не повинен закінчуватися спілкуванням українською мовою та синьо-жовтими кольорами.
Представник Нововасилівської ЗОШ: патріотизм — це готовність відкинути власні інтереси заради Батьківщини.
Представник Захарівської ЗОШ: до того, що відбувається в країні, є наша причетність та відповідальність , коли в країні панує безправ’я, соціальна несправедливість, політичний безлад, немає можливостей для творчості, люди змушені залишати країну тому що не в силах щось змінити. Патріотизм це не тільки почуття, це конструктивні дії . Такі дії повинні цінуватися і тоді кожному хочеться робити для країни ще більше.
Представник районної гімназії А. Поплужна вважає, що назвати себе українцем навіть у найскрутніші миттєвості у житті держави є патріотизм. Не бути патріотом своєї країни — значить не мати своєї життєвої позиції в соціальному житті. Любов до своєї Батьківщини — це бажання стати кращим, зробити для неї щось, змінити когось і, в першу чергу, себе. На даний момент ми не можемо зробити значний внесок у розвиток Батьківщини, але все в майбутньому, здобути освіту і залишитися тут — це вже патріотизм, її доля в наших руках.
Представник Гуляницької ЗОШ А. Єпур: багато молоді прагне залишити країну і поїхати за кордон, і серед моїх друзів є такі, а я скажу: не шукаймо кращу країну, зробимо її тут. Яскравий приклад патріотизму сьогодні – це участь громадян у сучасних подіях у країні. Ці люди залишили батьків, дітей,роботу,друзів і поїхали в АТО, вони патріоти, готові віддати все за свою державу. Я намагатимуся зробити все, щоб Україна процвітала. Цінуймо нашу Батьківщину.
Представник Адамівської ЗОШ А. Чорна: пройдіться вдень по вулицях, скрізь національна символіка,прапори, все розфарбовано в національні кольори, а патріотом себе називає кожен другий, хіба так проявляється патріотизм? Патріотизм у широкому значенні кожен розуміє по-своєму. Патріотизм — це внутрішнє почуття любові, поваги та відданості Батьківщині. Україна не ідеал, але і ми не святі. Нація, яка забуває свої звичаї та традиції, яка забуває історію, стає стадом. Бути патріотом потрібно не тільки в словах. Справжні патріоти для мене — це волонтери, частіше всього жінки, вони тихо роблять свою справу, працюють, виховують дітей. Зараз дуже багато диванних патріотів. Не Україна слабка, а ті дядьки що нею правлять.
Після проведеної бесіди про патріотизм за склянкою чаю далі ми переглянули відеоматеріали на теми що таке патріотизм для британців, 5 проявів патріотизму в США, патріотизм проти космополітизму, хто такі патріоти в Україні. Основними тезами після перегляду відеоматеріалів тепер були: патріотизм — це любов додержави, і цьому потрібно вчити? А вчити матір і батька любити свою дитину також потрібно? А дитину любити батьків? Можливо, закон з цього приводу прийняти? А людина у воєнній формі, яка влучно стріляє, більше любить Батьківщину, влучніше, ніж цивільний? А людина, яка розмахує прапором і кричить: Слава Україні!, але не знає навіть хто написав Державний Гімн України, теж великий патріот?
А можливо, той що каже: потрібно менше говорити і будувати доріг. Якщо потрібно приймати закони про любов до держави, про патріотизм, то прекрасно підходять слова Гамлета, прогнило щось у королівстві датськом.
Так можна бути патріотом чи ні, а от підміна значень, коли вишиванка, прапорець, розфарбований паркан у національні кольори це патріотизм? Патріотизм — це впорядковувати будинок, вулицю, допомогти тому, хто впав, патріотизм це любити державу мовчки, а не викрикуючи гасла. Якби Довженко чи Амосов постійно говорили: я патріот? Вони мовчки робили свою роботу. І в пам’яті зринає мимоволі номер студії квартал 95. Критикуючи представників минулої та сьогоднішньої влади, вони сказали такі слова: «Є люди, про яких ми ніколи не жартували, бо побоялися; немає не жодного жарту про Л.Костенко, Б.Патона, Л.Лук’яненка, бо вони своєю діяльністю, творчістю, велетенською роботою заплатили хто чим: хто ділами, хто вчинками, хто життям.
Р.БОНДАРЕНКО. Фото автора
Немає коментарів:
Дописати коментар