ДО 95-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ ВРАДІЇВСЬКОГО РАЙОНУ

Ведучи мову про історію району, не можна обійти увагою чорні дні фашистської окупації з 3 серпня 1941 року по 31 березня 1944 року. То були дуже важкі часи, але нескорений дух, воля до свободи, притаманні нашим землякам, були настільки сильними і непохитними, що не корились люди окупантам, а чинили їм супротив скрізь, де тільки могли.

Вже в листопаді у селі Врадіївка почала діяти підпільна організація, яку очолив місцевий житель, агроном С.А. Корчинський.

Перший період роботи підпільної організації характеризується тим, що не було зв’язку з кустовою підпільною організацією, не мала вона і досвіду в роботі, але все ж підпільна група чисельністю 7 чоловік почала свою роботу. У кінці 1942 року організація Врадіївського району встановила зв’язок із Прибузькою підпільною організацією і партизанським загоном “Буревісник”, а також із Кривоозерською підпільною організацією.

За весь період організація зібрала і відправила партизанам борошна — 93 пуди, крупи — 87 пудів, жирів — більше 300 кг, шкарпеток — 200 пар, одягу на 300 чоловік, патронів приблизно 5 тис. шт., ліки - йод, зеленка та інші медикаменти.

Врадіївська підпільна організація підготувала 16 чоловік для роботи в загоні. Шість із них було відправлено в Савранський ліс (учитель Федоров, Голтей, Корнован, Борисенко, Осадчий, Кравченко), які із зброєю в руках боролися проти загарбників у загоні "Буревісник". Останні товариші за наказом кустової підпільної організації залишились на місцях і виконували завдання по заготівлі і доставці в загін всього необхідного, і по першому виклику вони повинні були з'явитись в організацію.

Підпільна організація провела велику роботу по збиранню та збереженню хліба урожаю 1943 року. У 1942 році працівниками Врадіївського поштампу були: Г. Лозован, Новіцький, Хрипко. З метою збереження худоби (щоб її не вивезли в Румунію) підпільники організували ящур по всьому району і тому не дали вивезти худобу. У цьому брали участь ветфельдшери: Фесенко (Новопавлівка), Лужанський, Кисєльов та інші.

Слід відзначити значну роботу, проведену організацією по засіву озимини на 1944 рік. Нехтуючи неодноразовими заборонами румунської влади, все ж таки значна кількість колгоспів району засіяла великі площі озимої пшениці. Про це свідчить той факт, що ці колгоспи виконали план хлібоздачі на 1944 рік. До таких колгоспів відносяться: колгосп Филимонівської сільської ради, Іванівської сільради, Новопавлівської сільради.

Врадіївська підпільна організація велику допомогу надавала військовополоненим червоноармійцям, Кривоозерській організації та партизанському загону у виготовленні фальшивих документів. Одних лише чистих бланків паспортів було вкрадено більше 500 шт., виконував цю роботу т. Ільчевич. З відправлених у загін “Буревісник” 6 чоловік у бою загинуло двоє - Голтей та Борисенко. У грудні 1943 року жандарми натрапили на слід Врадіївської підпільної організації і арештували її керівників С.А.Корчинського, А.І.Корнована. 19 січня після жорстоких катувань патріоти були розстріляні.

Після загибелі керівника організації С.А.Корчинського на чолі її став Ільчевич. Незважаючи на важку втрату, боротьба продовжувалась. На території району діяло ще кілька партизанських груп, які входили в Кривоозерську підпільну організацію.

Коли в село Сирове прибув військовополонений офіцер І. Гуртовий, тут уже діяла невелика підпільна група, створена місцевим жителем комсомольцем Миколою Федоровичем Семеновим. Гуртовий ставить завдання об'єднати всі групи в одну Кривоозерську, активізувати її роботу. Так згадує про створення підпільної організації Носач Лукія Лукічна - вчителька СШ №1 (псевдонім Сара).

Німці вивезли із сіл району тисячі пудів зерна, спалили 170 будинків, 67 колгоспних засік. Розстріляли у Врадіївській, Павлівській, Грицианівській, Доброжанівській сільрадах більше 3000 чоловік мирних жителів.

Загарбниками забрано у колгоспів і колгоспників: коней - 364, великої рогатої худоби - 502, волів - 40, птиці - 989, свиней - 250, овець - 384, бджолосімей - 47. Знищено багато сільськогосподарського реманенту. У Врадіївському районі вбито 27 150 мирних жителів, завезених із Буковини і Бессарабії. Збиток, нанесений загарбниками колгоспам району, складає 518 млн. 185 тис. 674 крб., а трудящим району 27 млн. 965 тис. 445 крб. Тільки Врадіївські СШ №1 та СШ №2 зазнали збитку на 961 тис. 876 крб.

У березні 1944 року військами 2-го і 3-го Українських фронтів почалося звільнення території Врадіївського району від окупантів. Першою в район увійшла 19-та стрілецька дивізія 57-ї армії 3-го Українського фронту. Вже 20 березня, вийшовши на лівий берег Південного Бугу північніше Олександрівки Вознесенського району, вона почала підготовку до форсування річки: навела міст, побудувала плоти (п'ять великих і 15 малих). 23 березня вночі вони спробували переправитись через Південний Буг, але ворог знищив усі засоби переправи.

Три рази наводили переправу наші воїни, і тільки 27 березня дивізія змогла форсувати ріку і звільнити села Іванівку, Филипівку, Новоолексіївку, Нововасилівку і Новопавлівку.

Успішно розвиваючи наступ, 28 березня війська 52-ї стрілецької дивізії 57-ї армії звільнили с. Великовеселе.

29 березня дивізія звільнила від ворога Адамівку, Мар'янівку, Доброжанівку.

Цього ж таки дня частини 53-ї стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії вигнали ворога із Малої Врадіївки, Новогригорівки та Кумарів, а 30 березня із Новомиколаївки, Филипівки, Михайлівки, Краснівки, Веселого Лану.

29 березня війська 36-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії і 5-го гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу вели запеклі бої за Врадіївку. Тут німці зосередили більше 40 танків та штурмових гармат. Воїнам- гвардійцям довелося тричі атакувати фашистів. У боях відзначились артилеристи 6-ї батареї 6-го гвардійського стрілецького полку ст. лейтенанта В.І.Шевченка. Обслуга М.Д. Никифорова підбила танк, два тягачі, чотири автомобілі, сім кулеметів, знищила близько взводу піхоти.

30 березня 1944 року частини 73-ї гвардійської стрілецької дивізії 57-ї армії звільнили с. Гуляницьке. До 31 березня продовжувалися бої за звільнення району.

З оперативного зведення за 29 березня 1944 року:

“Південно-західніше міста Первомайська наші війська, продовжуючи наступ, оволоділи районними центрами Одеської області - містом Балта, Криве Озеро, Велика Врадіївка, а також з боями зайняли понад 40 інших населених пунктів, у тому числі крупні населені пункти: Любомирка, Пасіцели 1 і 2, Жеребкове, Михайлівка, Гвоздавка, Іванівка, Сирове, Адамівка, Малинівка і залізничні станції Сирове, Кирилівка, Велика Врадіївка, Балта…”

У бойових порядках визволителів ішли земляки Врадіївщини, Герої Радянського Союзу Василь Наумович Коваленко, Дмитро Йосипович Курупко, Іван Юхимович Прохоренко, Іван Андрійович Суходоєв, Леонід Васильович Шевчук, Анатолій Галактіонович Жуков, Микола Тимофійович Сивобородько.

У славній когорті імена мужніх захисників рідної Вітчизни — імена наших земляків — Героїв Радянського Союзу.

За кількістю Героїв Радянського Союзу серед сільських районів України наш район зайняв перше місце. За роки війни Врадіївщина дала трьох генералів (М.Ф.Лебеденко, Г.О.Голота, А.А.Волощук), сто п’ятдесят офіцерів, 40 медсестер і лікарів. 117 воїнів-визволителів залишилось лежати у Врадіївській землі.

За матеріалами книги «Ми горді предками своїми»