Чим далі у часі відходять від нас події Другої Світової війни, тим все величнішим бачиться в ній подвиг нашого народу. В пам’ять про ті дні лишилися братські могили, імена тисяч загиблих, спогади і розповіді живих.
Визволення району прийшло у березні 1944 року. Вже ніщо не в змозі було зупинити наступ армії визволителів — ні бездоріжжя, ні розливи річок, ні розрекламований фашистами “Бузький Вал” — система оборонних споруд на березі Південного Бугу. Вони з боями, долаючи опір ненависного ворога, визволили місто Первомайськ, Кам’яний міст, увійшли у Врадіївку. 29 березня — то пам’ятна і знаменна дата для Врадіївщини. Бо саме цього дня в далекому воєнному 1944 році сталася важлива подія — війська 2-го Українського фронту визволили наш рідний край від німецько-фашистських поневолювачів, які протягом 2 років і 9 місяців паплюжили, оскверняли нашу землю.
Цієї нинішньої весняної пори минає 74 роки, як на Врадіївщині відгриміли останні залпи великого страхіття для людей — війни. Але в нашій пам’яті назавжди збереглися незабутні спогади про весну 1944-го року, про наших воїнів-визволителів 2-ого Українського фронту генерала Малиновського, до складу якого входили частини 36-ої гвардійської стрілецької дивізії генерала Лименкова, 81-ої гвардійської стрілецької дивізії генерала Морозова, 5-го гвардійського кавалерійського корпусу генерала Селіванова, 52-ої стрілецької дивізії та 26-ого гвардійського корпусу сьомої армії. В рядах воїнів-визволителів Врадіївки були і наші земляки Іван Максимович Шаталов та Василь Петрович Ящук з Врадіївки, Василь Васильович Лопатенко з Іванівки, Степан Омелянович Червяков з Новопавлівки, Петро Платонович Білик з Новогригорівки.
В період оборонних боїв у 1941 році і при звільненні району в 1944 році на території Врадіївщини загинуло 117 воїнів, які поховані на врадіївській землі. Врадіївчани свято шанують пам’ять загиблих воїнів-захисників, воїнів-визволителів. У райцентрі і в сільських радах встановлені обеліски, є братські могили, на плитах яких викарбувані імена загиблих.
Пройдуть роки, але завжди вдячні нащадки, проходячи біля цих пам’ятних, святих місць, будуть вшановувати пам’ять тих, хто, звільняючи наш край від поневолювачів, віддав своє життя.
Це їм ми зобов’язані щастям жити і працювати на рідній землі. То ж низький і доземний уклін їм за наше нинішнє щасливе життя.
За матеріалами районного краєзнавчого музею.
Немає коментарів:
Дописати коментар